Мисливському господарству – галузеву освіту

 Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь, реагуючи на численні зверення мисливської спільноти, виступила ініціатором відновлення повноцінного освітнього забезпечення у мисливській галузі України. Запропоновані кроки обговорені на Громадській раді при Держліагентстві України та передбачають відновлення у профільних вищих навчальних закладах освітньої спеціальності «Мисливське господарство», внесення відповідних доповнень до чинного законодавства, а також достатній перехідний період для здобування освіти відповідних рівнів працівниками мисливських господарств. Зазначені ініціативи спрямовані на кардинальне підвищення рівня ведення мисливського господарства України, наближення його професійних стандартів до суміжних вітчизняних галузей та міжнародних практик.

ГРОМАДСЬКА РАДА
при ДЕРЖАВНОМУ АГЕНТСТВІ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

28.12.2021  № 20

Голові Державного агентства
лісових ресурсів України
Болоховцю Ю.В.
вул. Ш. Руставелі, 9-a, м. Київ, 01601

Про ініціювання звернення Державного агентства
лісових ресурсів України до Кабінету Міністрів
України щодо необхідності відновлення освітньої
спеціальності «Мисливське господарство», а також
звернення до народних депутатів О.В. Бондаренка та
О.Б. Матусевича щодо внесення відповідних доповнень
до Законопроєкту № 3200 від 11.03.2020

Шановний Юрію Віталійовичу!

  На виконання Рішення (Протокол № 7 від 14 грудня 2021 року) Громадської ради при Державному агентстві лісових ресурсів України, надсилаю Вам відповідне клопотання про звернення Державного агентства лісових ресурсів України до Кабінету Міністрів України щодо необхідності доповнення Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України № 266 від 29.04.2015) спеціальністю «Мисливське господарство», а також про звернення до народних депутатів О.В. Бондаренка та О.Б. Матусевича щодо внесення відповідних доповнень до Законопроєкту № 3200 від 11 березня 2020 року.

Додаток: Обґрунтування щодо необхідності доповнення чинного Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, спеціальністю «Мисливське господарство» та внесення відповідних доповнень до проєкту Закону України № 3200 від 11.03.2020 – на 4 арк. в 1 прим.

З повагою
Голова Громадської ради
доктор сільськогосподарських наук,
професор, академік ЛАНУ                                           П. І. Лакида

Обґрунтування

необхідності включення спеціальності «Мисливське господарство»
на першому (бакалаврському) і другому (магістерському) рівнях освіти до «Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти», та внесення відповідних доповнень до проєкту Закону України № 3200 від 11.03.2020

  Мисливська галузь України є традиційною сферою суспільного виробництва і має багатовікові традиції. Полюванням, як видом культурно-ознайомчої і туристичної рекреації, захоплюється значна частина громадян, а мисливська галузь забезпечує робочі місця та продовольчу підтримку жителям сільської місцевості у найвіддаленіших регіонах держави.

Користувачами мисливських угідь України є 1200 юридичних осіб на підвідомчих територіях яких нині провадять рекреацію понад 800 тис. мисливців. Площа мисливських угідь держави є найбільшою в Європі і складає 38,3 млн га, із них надано в користування: організаціям Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР) – 25,2 млн га або 64% від загальної площі, підприємствам Держлісагентства України – 4,2 млн га або 10,8% від загальної площі, користувачам інших форми власності – 9,9 млн гектар або 25,2% від загальної площі. У мисливському господарстві країни зайнято 6500 працівників, з них 4900 – штатні єгері і лише близько 500 – мисливствознавці. Наведені дані свідчать про те, що менше половини господарств мають у своєму штаті відповідних спеціалістів, освіта більшості з яких досі нефахова. Як результат, на сьогоднішній день в Україні поточна чисельність мисливської фауни у десятки разів нижча ніж у сусідніх Польщі, Румунії, Словаччині, Угорщині, а за даними Державної служби статистики України, лише в період з 1990 по 2017 роки, чисельність мисливських тварин фонових видів додатково знизилася в середньому на 16,2%.

У зв’язку з вищезазначеним існує гостра необхідність забезпечення кадрового потенціалу галузі. Так, на прикладі аналізу діяльності мисливських господарств Харківської області, можна констатувати – тільки 1,9% персоналу мали вищу освіту за фахом, 9,7% – середню спеціальну, 25,2% – вищу освіту, але не за фахом, і 45,8% загальної кількості працюючих мали тільки середню освіту. У Західному регіоні України із 95 мисливствознавців майже 73% мають вищу освіту, але лише 65% – спеціальність споріднену з фахом. На Чернігівщині працює лише 42 мисливствознавця, з них 65% мають вищу освіту різних спеціальностей і тільки 30% – фахову спеціальність. Аналогічна ситуація склалася і у решті регіонів України.

В сучасних еколого-економічних умовах вітчизняне мисливство може бути заняттям прибутковим і туристично привабливим. Про це свідчить досвід багатьох держав ЄС, зокрема Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Німеччини та Австрії. Мисливські угіддя України потенційно багатші за європейські, але рівень ведення та ефективність мисливського господарства тут істотно поступаються середньоєвропейським. Головна з причин, що призвели до такої ситуації, полягає у нестачі фахівців відповідної кваліфікації. Професійна освіта, здобута за межами держави, зокрема в Росії (за часів СРСР), орієнтувала мисливствознавців на форми і напрями ведення мисливського господарства, що не відповідали природним і господарським особливостям території, національному досвіду і традиціям українського народу. Технічна література навіть вітчизняних авторів була перенасичена інформацією про угіддя і фауну тайги та суміжних, не властивих Україні лісорослинних зон, що суттєво ускладнювало її використання мисливствознавцями-практиками.

Мисливське господарство (мисливствознавство) – прикладна агробіологічна наука, що всебічно досліджує мисливське господарство, мисливські ресурси, біологію, екологію та етологію мисливських тварин, шляхи управління популяціями в оптимальному для природи і людини напрямку. Знання, уміння і навички з мисливствознавства служать основою еколого-господарської діяльності, що здійснюється у природних умовах і спрямована на охорону, використання та відтворення мисливських тварин, як національного природного багатства, надання послуг мисливцям щодо полювання, розвитку стрілецько-мисливського спорту, відродження та збереження мисливських традицій – невід’ємної складової народної культурної спадщини. Серед різних агробіологічних наук мисливствознавство займає провідне місце як фундаментальна та прикладна спеціальність, що включає в себе біологічні основи мисливського господарства, облік і оцінку мисливсько-промислових ресурсів, їх охорону та раціональне використання, мисливське впорядкування, техніку мисливського господарства, економіку та організацію мисливського господарства, біотехнію, спеціальну ветеринарію, мисливську кінологію, товарознавство та переробку мисливської продукції тощо.

Нині державне сприяння освітньому та науковому забезпеченню ведення мисливського господарства є однією з ключових складових комплексу управлінських заходів з його збалансованого розвитку в усіх розвинених країнах світу. Проте, у Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 29 квітня 2015 року) спеціальність «Мисливське господарство» досі відсутня, тому першим державницьким кроком у вирішенні критичної ситуації, яка склалася навколо освітньої підготовки фахівців мисливської галузі України, має стати включення даної спеціальності на першому (бакалаврському) і другому (магістерському) рівнях освіти до зазначеного Переліку.

Другим паралельним кроком для законодавчого врегулювання порушеного питання повинно стати внесення змін до чинного законодавства, а саме:

Статтю 29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» викласти у такій редакції:

«З метою охорони мисливських угідь, виконання господарських робіт, проведення полювання та регулювання чисельності диких тварин користувачі угідь створюють єгерську службу із осіб з мисливствознавчою, лісівничою, екологічною або біологічною освітою не нижче початкового професійного (професійно-технічного) рівня з розрахунку не менш як один єгер на п’ять тисяч гектарів лісових або десять тисяч гектарів польових чи водно-болотних мисливських угідь».

Частину 2 статті 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» доповнити абзацом 16 такого змісту:

«включати до свого штатного розпису посаду мисливствознавця, яку можуть обіймати особи з мисливствознавчою вищою освітою не нижче бакалаврського рівня».

Зазначені пропозиції можуть бути враховані зокрема під час розгляду у Верховній Раді України проєкту Закону України (реєстр № 3200 від 11.03.2020 року) «Про внесення змін до деяких Законодавчих актів України (щодо удосконалення законодавства у сфері мисливського господарства та полювання, а також боротьби з браконьєрством)». Прикінцеві положення даного Законопроєкту варто доповнити відповідними термінами набрання чинності запропонованих доповнень до статей 29 та 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з урахуванням рекомендацій Державного агентства лісових ресурсів та МОН України.

Пряме посилання: https://www.uahhg.org.ua/mislivskomu-gospodarstvu-galuzevu-osvitu